Міжвідомча взаємодія. Захист дитини потребує не окремих дій поліції, школи чи соціальних служб, а злагодженої роботи, де кожен фахівець розуміє свою роль і відповідальність. Як зробити так, щоб ця взаємодія працювала на практиці? 8 жовтня у Горохівській громаді відбулася офлайн-супервізія "Екосистема партнерства", присвячена підвищенню якості міжвідомчої взаємодії, профілактиці професійного вигорання та напрацюванню спільних стратегій роботи у складних випадках. До заходу долучилися 9 учасників: фахівці Центру надання соціальних послуг та Служби у справах дітей, представник поліції. Разом з експерткою Людмилою Поною учасники працювали над: формуванням спільної «мови» розуміння — що вважається ризиком для поліції, а що для вчителя в контексті роботи з дітьми та сім'ями; розвитком довіри між фахівцями, коли людина не боїться визнати помилку або звернутися по допомогу до колеги з іншого відомства; визначенням зон відповідальності — де закінчується робота вчителя і починається робота соціального працівника, щоб уникнути перекладання відповідальності один на одного. розбором реальних випадків та практичних кроків (що робить вчитель, лікар, поліцейський, працівник служби у справах дітей і т.д) Практика показує, що налагодження міжвідомчої взаємодії — це непростий процес, який потребує постійного навчання та вдосконалення. Завдяки цьому допомога стає своєчасною і результативною. А там, де бракує підготовки чи практичних навичок — виникають формальні підходи, перекидання відповідальності, неналежне реагування на повідомлення про дітей у складних життєвих обставинах або випадки насильства. Саме тому важливо не лише затвердити Порядок міжвідомчої взаємодії, а й навчитися застосовувати його на практиці.
