Щоб не робили жінки, їм потрібно зробити вдвічі більше ніж чоловікам, щоб їх вважали вполовину такими ж гарними. На щастя , це нескладно.
Шарлота Віттон, колишній мер Оттави.
Жінка і чоловік різні, але повинні бути рівними.
Усі люди поділяються на 2 статі: жінки і чоловіки.
Дитина ще з півторарічного віку починає усвідомлювати свою належність до статі. А з 5-6 років переймає манери: дівчатка – жіночі, а хлопчики – чоловічі.
Усвідомлення дитиною статі відбувається на генетичному рівні, підсвідомо. А в суспільстві протягом багатьох років виробились свої стереотипи. Тільки – но дитина народилася, а вже починають діяти стереотипи.
Якщо ми бачимо рожеву або червону коляску - то це…, а якщо синю чи коричневу – то це …
Батьки хочуть бачити своїх дітей: дівчинку – господинею, а хлопчика – господарем, захисником. На гурток вишивання, шиття, моделей ходять …, а на гурток з гончарства, різьблення, столярства …
Сьогодні ми ознайомимося з проблемою гендерної освіти в суспільстві, з’ясуємо, як вона вирішується на державному рівні,
1. Поняття гендерної рівності
Відмінності в поведінці жінок і чоловіків, та їхньої ролі в суспільстві, називається - гендер .
Гендерна рівність — рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, надання особам обох статей можливості брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Гендерна рівноправність — це рівне ставлення й оцінювання суспільством подібностей та відмінностей між жінкою та чоловіком і розрізнення ролей, які вони відіграють.
2. Законодавче закріплення гендерної рівності
Законодавче закріплення гендерної рівності:
• Загальна декларація прав людини — 10 грудня 1948 р.: «…Кожній людині надаються рівні права і всі свободи незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії…»;
• Конвенція ООН щодо ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р.;
• Конвенція про ліквідацію насильства щодо жінок;
• Конвенція про громадянські та політичні права;
• Конституція України (ст. 3, 21, 24, 51);
• Декларація про загальні засади державної політики України щодо сім’ї та жінок;
• Конвенція державної сімейної політики в Україні;
• Закон України «Про забезпечення рівних рав і рівних можливостей жінок і чоловіків».
Гендерна дискримінація в Україні та у світі.
Вважається дискримінацією:
• ознака статі при прийнятті на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування;
• ознака статі під час висунення кандидатів у народні депутати України;
• пропозиція роботодавцями в оголошеннях вакансій лише для чоловіків чи лише для жінок.
Не вважаються дискримінацією:
• спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів і грудного вигодовування дитини;
• обов’язкова строкова військова служба для чоловіків;
• різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків.
Приклади порушення гендерної рівності:
• у структурі населення України жінки займають 54 %;
• 80 % безробітних в Україні — жінки;
• у приватному бізнесі гендерний баланс більш-менш зберігається постійно: 50,4 % жінок — 49,6 % чоловіків;
• серед державних службовців жінки становлять 68 %, проте на керівних посадах, на
рівні прийняття рішень їх буквально одиниці;
• у Вищому господарському суді України близько 40 % суддів — жінки. В обласних господарських судах жінки-судді складають 60 %.
За рівнем представництва жінок у парламенті Україна серед інших країн світу посідає місце у другій сотні, поступаючись не лише державам з традиційними демократичними устроями, як, наприклад, Швеція, а й Білорусі, В’єтнаму, Нікарагуа, Польщі, Росії, Румунії, Туркменістану, Угорщині тощо.